Спершу, коли я почула від друзів, що університет та школи закривають на карантин, я зраділа, оскільки думала, що це буде чудовою можливістю відпочити та зібрати компанію свої друзів. Але реальність виявилась набагато гіршою. Перший тиждень був непоганий: гарний сон, цікаві книги та забуті серіали. Але викладачі дали про себе знати одразу. І чомусь одразу згадались пари, ранній підйоми, короткий сон та мої університетські товариші. Скучила(((
Раніше думала, що вивчати якийсь курс онлайн, не встаючи зі свого комфортного ліжка, це дуже круто. По суті, наше дистанційне навчання – це те ж саме: ти вивчає щось нове, закріплюєш вивчений матеріал вправами і складаєш тест. Але у онлайн навчанні ти не чекаєш на підтримку з боку викладача, а тут, в затишному будинку, де повсюди книги і все нагадує навчання, так не вистачає гострого жарту одногрупника, чи об’єктивного зауваження викладача щодо твоєї роботи. Хочеться на реальне, живе, веселе та наповнене несподіванками університетське навчання.
Чи задовольняє мене навчання? Немає таких слів, щоб описати мої захоплення щодо дистанційного викладання іноземних дисциплін. Викладачі іноземних мов найперші налаштували з нами зв’язок. Спершу був MOODLE. MOODLE. Страшно? А от мені вже ні. І Вам раджу перебороти цей страх. Ще на далекому першому курсі я та мої одногрупники тремтіли від цього слова. А що зараз? Нове завдання – це для нас лише одна з тих мільйонних зернинок, яка складає велику картину пазлів нашого професійного майбутнього. Мене безмежно задовольняє те, які вправи та зв’язки комунікацій пропонують нам викладачі. Щоразу, коли чую нове та цікаве завдання з їхньої сторони, в мене виникає питання “Звідки вони черпають креатив?”
Загалом, можу сказати, що навчанням я задоволена сповна. Це цікавий та корисний досвід, який я вже матиму. Звісно, не хочеться застосовувати його і надалі, але сподіваюсь, що незабаром я буду мати живе спілкування без камер, онлайн книг та PDF-файлів. Я можу порадити вам гарного інтернет-зв’язку, терпіння, удосконалення знань та стійкого імунітету. Дистанційне навчання – це лише один із способів, щоб виробити у нас звичку до загартування.
Що дав мені карантин? Найголовніше – це удосконалення точності розподілення часу. Спочатку я не могла зрозуміти що я роблю не так, оскільки часу для себе не лишалось. Більша кількість завдань від викладачів – от в чому проблема, з якою я вже майже впоралась. І вам цього ж бажаю, тому що я впевнена, що ви помітили те саме.
Тримайтесь, мої хороші, визволення не за горами))))
Юлія Завалецька,
студентка факультету іноземної філології (група Nim1-B18)